Методична робота

Виступ на педагогічній раді «Розвиток творчих здібностей»

     Творчі здібності – продукт саморуху, самостійного розв’язування задач, самостійного розкриття закономірностей і зв’язків між предметами та явищами, продукт роботи мозку по шляху “ ... від відкриття істин, усім відомих, до відкриття істин, нікому не відомих” ( К. Ціолковський). Це продукт розвитку, причому розвиток вільного, за якого цікавість, захоплення і пристрасть -  головні рушійні сили.

     На своїх уроках я якраз і звертаю увагу на розвиток творчих здібностей. Це самостійні роботи творчого характеру, пошук нових методів доведення теореми, оригінальне розв’язування складної задачі. Особливе місце займає дослідницький метод навчання ( можна створити у класі дослідницькі групи, які звітуватимуть одна перед одною після вирішення  заданої проблеми). У процесі дослідження учні можуть використовувати різні літературні джерела, виконують малюнки, схеми, аналізують результати, відповідають на запитання ,  одержуючи, за потребою, консультацію вчителя. ( Наприклад, під час вивчення теми “ Теорема Піфагора” пропоную учням розглянути різні способи її доведення.)

     У своїй діяльності використовую різні методи і методичні прийоми: репродуктивний ( з послідовним ускладненням видів діяльності), пояснювально – ілюстративним, дослідницький. Адже, за висловлюванням Спенсера, навчати – означає спонукати учнів творити відкриття.

     Кожна здорова дитина має можливості для розвитку як виконавських, так і творчих здібностей до всіх видів діяльності. І багатство можливостей розумового розвитку приховано не лише в природі спадковості, а і в строках початку, методах і умовах розвитку дитини. Отже, здібна дитина – не дар природи. Успіх залежить від батьків та вчителів.

     У школі, в основному, відбувається посилене формування виконавських здібностей дитини, що призводить не лише до зупинки, а й до згасання її творчих здібностей. Щоб цього не сталося, доцільно використовувати метод проблемного навчання, який створює сприятливі умови для розвитку творчих математичних здібностей. Адже, як відзначив Декарт, “... для того, щоб удосконалювати розум, треба більше розмірковувати, ніж заучувати”.

     Творчі здібності учнів проявляються в ситуації, коли треба знаходити в реальній дійсності нові проблеми, бачити їх нові сторони. Для цього задана діяльність повинна бути новою (хоча б на першому її етапі) і цікавою для всіх. Пропонований матеріал повинен містити  ( у прихованому вигляді) ряд цікавих проблем, які не слід відкрито формулювати. Наприклад, у добірці однотипних задач кожна окремо взята задача може не виступати як проблемна, але в сукупності з іншими задачами дає можливість знаходити нові прийоми розв’язування, ставить перед учнем завдання, в ході розв’язування яких він відкриває для себе окремі або загальні закономірності. Тому задачі слід добирати так, щоб учень міг творити, мислити, щоб він сам мав можливість досягти вершин інтелектуальної творчості. Будучи простою, задача має бути достатньо цікавою і викликати інтерес до неперервної, довготривалої діяльності.

     З метою активізації розумової діяльності  учнів використовую різні прийоми виділення головного, порівняння, аргументації, доведення тощо.

     Тому на уроках я намагаюся створити умови, що забезпечують формування пізнавальних інтересів, які я поділила на дві групи:

1)    пов’язані зі змістом навчального матеріалу новизною ( нові факти, закономірності, способи пізнання тощо); зіткненням особистого досвіду учнів з системою наукових понять; виявленням історичного аспекту шкільних знань, включенням до матеріалу, що вивчається, фактів з історії та сучасного етапу науки;

2)    пов’язані з організацією різних самостійних робіт, у ході яких учні ознайомлюються з новими способами розв’язування задач, включаються у нові види пізнавальної діяльності, зіштовхуються з різними тенденціями і точками зору; залученням учнів до дослідницької роботи, виконання творчих робіт ( реферати, доповіді, кросворди).

     Інколи розібратися в готовому “ чужому” розв’язанні, поясненні зовсім не легше, ніж розв’язати задачу самому. Тому на уроках я практикую самостійну роботу з підручником.

     Крім того, пропоную учням працювати з додатковою літературою, що дає їм змогу не лише розширити свій кругозір, ознайомитися з матеріалом, не передбаченим програмою, а й вникнути у нові проблеми і гіпотези математичної науки, поміркувати над методами їх розв’язання, зануритися у світ тих передбачень і загадок, що змушують мислити, міркувати і шукати.

     На уроці намагаюся показати учням математику з найпривабливішого боку, викликати в дитини радість від занять розумовою працею, допомогти подолати труднощі й отримати перемогу над самим собою. Адже інтерес –

“ золотий ключик” до виховання здібностей.

     “У школі повинно бути керівництво розумовою діяльністю учнів, керівництво процесом оволодіння, поглиблення, закріплення, застосування знань, керівництво розумовим розвитком”, - писав В. Сухомлинський. Думаюча людина завжди сильна характером. Сформувати таку людину – мета, досягненню якої мають бути підпорядковані всі педагогічні зусилля.

     Урок математики сприяє формуванню в школярів умінь застосовувати знання на практиці, працювати з бажанням, самостійно порівнювати свої  “ сьогоднішні” успіхи з “ учорашніми”. Важливо, щоб кожен учень виконував посильну творчу роботу, в чому проявлятимуться елементи гуманізації та диференціації процесу навчання. Навчити учня досліджувати, відкривати математичні факти та доводити їх – важливе завдання учителя. Це сприятиме розвитку  творчих  здібностей  і    “паростків ” таланту.  



 Доповідь "Вчимося мислити"

  Перед школою стоїть завдання формування всебічно розвиненої особистості. Кандидат філософських наук Л.Жимка пише: “ Багато питань виховання школа прагне вирішувати  засобами заучування програмного матеріалу. Тим самим притуплюється початкова активність дитячого розуму, зацікавленість, потреба в знаннях і праці”.
     Передумовою розвитку творчих здібностей є глибокі і міцні знання, уміння і навички, стійкі пізнавальні інтереси, максимальна самостійність, цілеспрямованість, наполегливість. Практика свідчить, що повноцінне засвоєння знань неможливе без оволодіння учнями прийомами розумових дій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація тощо). С. Рубінштейн  відзначав: “ Важливою справою навчання є  виховання мислення, здатності не тільки володіти операціями, прийомами, але й розкривати нові зв’язки, нові прийоми, приходити до розв’язування нових задач”.
     З метою активізації розумової діяльності  учнів використовую різні прийоми виділення головного, порівняння, аргументації, доведення тощо.
     Порівняння допомагає проникнути в суть явищ і відкрити нові якості та взаємозв’язки, підвести до висновків і узагальнень. Метод порівняння корисно використовувати під час розв’язування задач, доведення теорем різними способами. Найповніше творчість учнів проявляється тоді, коли вони самостійно шукають шлях та основні ознаки порівнянь. Це стимулює їх до активної творчої діяльності, допомагає глибше проникнути в суть математичних проблем, формує вміння встановлювати взаємозв’язки, робити висновки та узагальнення.
     Для того, щоб глибше розвивати творчі здібності учнів, після розв’язування задачі я пропоную учням змінити умову задачі і дати відповідь на запитання: “ Що буде, коли... ”.
     Інколи я пропоную учням самостійно скласти задачі, які б найповніше виражали основне і найсуттєвіше в змісті пройденого матеріалу. Таке  завдання дає змогу учневі визначити змістовні зв’язки між елементами пройденого матеріалу.
     Фундаментом для розвитку здібностей виступають  пізнавальні інтереси. Г.Щукіна відзначає, що “ ... пізнавальний інтерес виступає як вибіркова спрямованість особистості на область пізнання до її  предметної сторони і самого процесу  оволодіння знаннями”. Існує три види інтересів:  тимчасові, що гаснуть після цікавого уроку або окремого моменту; пізнавальні захоплення, які проявляються як стійке позитивне ставлення до “ цікавого” навчального предмета; стрижневі інтереси, що характеризуються стійкістю і особистою значущістю та проявляються як стабільні пізнавальні потреби, що змінюють весь спосіб життя учня. “ Дати людині діяльність, яка б заповнила її душу і могла б заповнити її вічно, - ось істинна мета виховання, мета жива, тому що ця мета – саме життя”, - писав К.Ушинський.
     Тому на уроках я намагаюся створити умови, що забезпечують формування пізнавальних інтересів, які я поділила на дві групи:
1)    пов’язані зі змістом навчального матеріалу новизною ( нові факти, закономірності, способи пізнання тощо); зіткненням особистого досвіду учнів з системою наукових понять; виявленням історичного аспекту шкільних знань, включенням до матеріалу, що вивчається, фактів з історії та сучасного етапу науки;
2)    пов’язані з організацією різних самостійних робіт, у ході яких учні ознайомлюються з новими способами розв’язування задач, включаються у нові види пізнавальної діяльності, зіштовхуються з різними тенденціями і точками зору; залученням учнів до дослідницької роботи, виконання творчих робіт ( реферати, доповіді, кросворди).
     Важливе місце посідають дидактичні ігри, КВК, “ Поле чудес”, “ Найсильніша ланка”, “ Що?  Де ? Коли? ” тощо.
     Система продуманих масових заходів дає можливість учителю розвивати інтерес і творчі здібності школярів, залучаючи їх до різних видів інтелектуальної діяльності, що ґрунтуються на математичному матеріалі.
     Обдарованість, здібності дитини проявляються і розвиваються протягом всього життя. Математичні задатки можуть проявлятися і розвиватися як на уроках так і в позаурочний час – під час випуску стінної преси, добору літератури. Основним завданням навчання і виховання є створення умов для розвитку творчих здібностей учнів.
     Засвідчує високий рівень математичної підготовки школярів участь в олімпіадах. Звичайно, цьому процесу передує тривала підготовча робота, яка не відразу дає певні результати. Така форма роботи чи не найкраще сприяє зростанню творчої активності учнів, формуванню наполегливості в досягненні результату, виробленню навичок і вмінь самостійно працювати з додатковими джерелами знань і застосовувати отриманні знання в нових умовах.
     У своїй роботі я намагаюсь використовувати дидактичний матеріал, який диференціює за рівнями складності і застосовую, враховуючи інтереси і нахили учнів. Адже, як визначала Ж. Санд, “ ...кожен розум не буває тотожним   іншому, і ніколи одні і ті самі причини не викликають в різних умах однакових наслідків”.
     Для контролю знань добираю завдання трьох видів, що відповідають рівням навчальних досягнень учнів:
1)    репродуктивні ( потребують відтворення) – обов’язків рівень;
2)    реконструктивні ( потребують перетворення  відповідних знань і вмінь, застосування їх у новій ситуації) – достатній рівень;
3)    завдання, які потребують творчого використання знань і вмінь, - високий рівень.
     Задачі для індивідуальної роботи можна підібрати так, щоб 80% з них були репродуктивного та реконструктивного характеру, а 20% - достатньо складними.
     Д. Пойя стверджував, що краще розв’язати одну задачу кількома способами, ніж кілька однотипних задач. Цього принципу дотримуюсь і я , порівнюючи різні розв’язання, оцінюючи їх стандартність чи оригінальність, складність в обчислюваннях, доступність, новизну. Розгляд різних способів розв’язування однієї задачі допомагає учням зрозуміти, яким великим діапазоном умінь і знань потрібно володіти. Д. Пойя також наголошував:
” Відшукуйте у своїй задачі все, що може знадобитися під час розв’язування інших задач, -  у даній конкретній ситуації намагайтеся виявити загальний метод”.
     Інколи розібратися в готовому “ чужому” розв’язанні, поясненні зовсім не легше, ніж розв’язати задачу самому. Тому на уроках я практикую самостійну роботу з підручником.
     Крім того, пропоную учням працювати з додатковою літературою, що дає їм змогу не лише розширити свій кругозір, ознайомитися з матеріалом не передбаченим програмою, а й вникнути у нові проблеми і гіпотези математичної науки, поміркувати над методами їх розв’язання, зануритися у світ тих передбачень і загадок, що змушують мислити, міркувати і шукати.
     На уроці намагаюся показати учням математику з найпривабливішого боку, викликати в дитини радість від занять розумовою працею, допомогти подолати труднощі й отримати перемогу над самим собою. Адже інтерес –
“ золотий ключик” до виховання здібностей.
     Особливо корисними є завдання, розв’язування яких вимагає використання знань з фізики, хімії, біології.
      Стало необхідністю використання  на уроках гри, або в деяких моментах ігрових ситуацій.  Ігри розвивають мислення, кмітливість, збагачують увагу учнів, активізують клас під час вивчення нового і закріплення вивченого. На таких ігрових уроках учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, аналізують і синтезують, роблять узагальнення, вчаться застосовувати знання в нових умовах. В ігрових формах реалізуються ідеї співпраці, змагання, самоуправління, виховання через колектив, заохочення дітей до науково-технічної творчості, професійної орієнтації. Одним із видів таких уроків є уроки-подорожі. Вони задовольняють інтереси підлітків, чиї ідеали пов’язані з романтизмом, фантазією, витівкою. Така форма уроку несе значне пізнавальне навантаження і служить вдалим підсумком вивчення будь-якої теми.
     Наведемо фрагмент  нестандартного ігрового уроку, проведеного в восьмому класі.
      Урок геометрії, тема: “Теорема Піфагора. Співвідношення між сторонами і кутами в прямокутному трикутнику”.
     Тип уроку: урок закріплення та застосування знань, умінь і навичок.
     Урок пропонується провести в формі подорожі до країни Піфагорії, в якій розташовані чотири міста Синус, Косинус, Тангенс і Котангенс. Учні поділені на жителів цих міст. Вони вибирають собі мера таким чином: всі розв’язують завдання на картках, хто виконає першим той стає мером.
     Потім вчитель обирає собі трьох помічників, а решта учнів  приймають участь в груповій колективній роботі. Між містами йде змагання ерудитів.
       Види змагань:
   1) історичний конкурс;
   2) найди невідоме  х за     малюнком   (кожній команді по чотири малюнки);
   3) майбутні вчені ( кожна команда готує суперникам задачі по темі, пропонує їх розв’язати).
      До цього уроку помітна підготовка не тільки вчителя, а й учнів – малюнки, кросворди, історичні довідки, виступи; - все це виконує клас самостійно.
      Позитивним є те, що підсумки уроку проводять мери міст, виділивши тих, хто найкраще відзначився в конкурсі і ставить оцінки членам групи.
     Урок закріплення знань в сьомому класі на тему: “Множення одночлена на многочлен” проведено як ігровий.  Клас поділений на чотири команди, в кожній команді є капітан, консультант, помічник вчителя.
       План уроку такий:
   1)   Ребус “Назва міста”. В  якому розв’язавши приклади команди   розшифровують місто по якому ми мандруємо на уроці. Це місто – Алгебра.
   2)    Розминка в вигляді математичного диктанту.
   3)    Математичне лото з відгадуванням різних картинок.
   4)    Математичний футбол, в якому перевіряється знання теоретичного матеріалу.
       На дошці висить таблиця оцінювання за правильне виконання того чи іншого завдання, активна участь в роботі своєї команди на кожному етапі уроку. Учням, які на уроці працювали біля дошки, отримували вірну відповідь, учні-консультанти дають червоні картки. За ними і виставляється в кінці уроку оцінка.
       Урок проходить цікаво, заохочує до праці всіх, без виключення, учнів, дає позитивні результати. Звичайно на його підготовку потрібно затратити більше часу, але задоволення від його результативності більше.
       Саме до технологій ситуативного моделювання відносять гру. У західній дидактиці поступово відходять від терміна «гра» і вживають поняття «симуляція», «імітація».
      Навчально-ігрове спілкування несе на собі велике навантаження, оскільки виконує наступні функції:
1.     виховну - розкривається почуття колективізму, сміливості, рішучості, виховуються морально-етичні якості;
2.      пізнавальну - розвиток пізнавальної активності,
3.     збагачення навчальних досягнень новою інформацією;
4.      гедонічну - переживаються раніше невідомі почуття, формується оптимальний життєрадісний настрій;
5.     компенсаторну - через гру знімається психогенне і фізичне напруження, підвищується загальний тонус, з'являється почуття розкутості.
       Тому ділові та імітаційні ігри знаходять широке застосування у найрізноманітніших                               сферах діяльності: економіці, політиці, екології, міському плануванні, освіті.
       Завдяки педагогічному моделюванню визначається ігрова форма й вид гри, відповідно до навчального матеріалу вибираються методи і прийоми, способи і засоби, що стимулюють навчання, тобто формують цілі, мотиви і сприяють вирішенню дидактичних завдань. При цьому учитель має змогу постійно здійснювати контроль, корекцію та оцінку пізнавальної діяльності учнів. Гра відображає зміст навчального матеріалу, що складає предмет діяльності, враховує вікові особливості учня. Приклад гри, проведеної на уроці закріплення знань в шостому класі.
     
             Гра: “Склади слово”
     Правила гри:    Капітан команди отримує по 8 карток на яких рівняння, номер картки відповідає тому місцю, де учень повинен поставити букву номер якої в алфавіті відповідає відповіді даного рівняння.Рівняння розв’язують одночасно 8учнів команди. Хто швидше виконає  всі рівняння і відгадає слово той перемагає. В капітанів є алфавіт з нумерацією букв.
     На дошці приготований запис:
  1 команда                                                       2 команда
1   2  3  4  5  6  7  8                                         1  2  3  4  5  6  7  8
Під кожною цифрою розвязаного рівняння появиться буква:
В  І  Д  С  О  Т  О  К                                     В  І  Д  Р  І  З  О  К
Цим буквам в алфавіті відповідають цифри
3  12  6  22  19  23  19  15                            3  12  6  21  12  10  19  15
Рівняння на картках такі:
1)  (х + 25,4) – 8 =20,4                             1) (х +25,2) – 8 =20, 2
2) 2,7х – 0,7х =24                                     2) 67,2 : х = 5,6
3) 7,2 х = 43,2                                           3) (80 – у ) + 55 =129
4) (25,6 – у ) 3 = 9,6                                 4) 105 :х =5
5) 8х – 5х =57                                           5) 15х – 7х =96
6) 17х – 12х =115                                     6) 0,12 : у =0,01
7) ( х – 1,2) – 5,8 = 12                               7) 8х – 5х =57
8) 0,15 : х = 0,01                                        8) 7,5 : х = 0,5
          Розглядаючи навчально-ігрову діяльність як процес навчання, можна зробити висновок:
6.     ігрова діяльність - це багатокомпонентна цілісна система;
7.     спосіб досягнення цілей і розвиток особистості учнів відбувається завдяки особистісно-мотиваційній діяльності;
8.     пізнавальна діяльність, що розгортається на основі гри, має свій предмет і спрямована на конкретні цілі й результати;
9.     результат ігрового навчання досягається в процесі поетапного вирішення системи проблемних завдань;
10.  завдяки ігровій діяльності формуються комунікативні дії учнів між собою та вчителем, підвищується рівень естетико-етичного боку навчання;
11.  зростає інтерес до вивчення предмета.
     “У школі повинно бути керівництво розумовою діяльністю учнів, керівництво процесом оволодіння, поглиблення, закріплення, застосування знань, керівництво розумовим розвитком”, - писав В. Сухомлинський. Думаюча людина завжди сильна характером. Сформувати таку людину – мета, досягненню якої мають бути підпорядковані всі педагогічні зусилля.
     Урок математики сприяє формуванню в школярів умінь застосовувати знання на практиці, працювати з бажанням, самостійно порівнювати свої                     “ сьогоднішні” успіхи з “ учорашніми”. Важливо, щоб кожен учень виконував посильну творчу роботу, в чому проявлятимуться елементи гуманізації та диференціації процесу навчання. Навчити учня досліджувати, відкривати математичні факти та доводити їх – важливе завдання учителя. Це сприятиме розвитку  творчих  здібностей  і    “паростків ” таланту.


Немає коментарів:

Дописати коментар